Балкани як полігон FIMI: чому регіон стає «спільним підприємством» з автократіями
Експерти з Балкан пояснили, чому іноземні інформаційні маніпуляції в регіоні часто спираються на внутрішніх гравців і як тактики, відпрацьовані тут, згодом поширюються на всю Європу.
Балкани дедалі частіше стають тестовим майданчиком для іноземних інформаційних операцій. Під час онлайн-вебінару, організованого компанією Osavul 4 серпня 2026 року, четверо дослідників — Глорія Тріфонова (CSD, Софія), Андреас К. Хазідіакос (OPEWI, ELIAMEP), Єлені Капсоколі (Університет Пантеон, Афіни) та Матей Врабіє (Funky Citizens, Бухарест) — обговорили, чому регіон настільки вразливий до зовнішнього втручання і як цьому протидіяти.
Головна теза дискусії: FIMI на Балканах — це не просто імпорт наративів ззовні, а «спільне підприємство» зовнішніх і внутрішніх акторів. За словами Андреаса Хазідіакоса, на відміну від Франції чи Німеччини, де російській дезінформації доводиться «орендувати» аудиторію, створюючи фейкові сайти та мережі ботів, на Балканах значна частина медіаінфраструктури вже фінансується з внутрішніх джерел. Це підтверджує звіт Європейської комісії про розширення (листопад 2025 року), який маркує медіасектор більшості країн-кандидаток як такий, що перебуває під «концентрованим політичним впливом».
Ключова практика, за визначенням Хазідіакоса, — «відмивання» наративів: спершу сумнівні твердження публікуються на анонімних сайтах без юридичної відповідальності, а потім їх підхоплюють медіа з кращою репутацією, подаючи як факти. Глорія Тріфонова називає це «моделлю внутрішнього підсилення»: «Половина роботи вже зроблена ще до того, як іноземний актор узагалі долучається, тому масштабні операції на кшталт “Доппельгангера” Болгарії просто не потрібні». Матей Врабіє додає, що дезінформацію варто розглядати як екосистему: анонімні телеграм-канали продукують контент, сайти-клони його поширюють, а місцеві лідери думок виводять у мейнстрим.
Серед конкретних прикладів — болгарська мережа з понад 400 сайтів-клонів, які масово передруковували кремлівські наративи, та румунські кампанії навколо президентських виборів 2024 року. У Румунії після інциденту з російським дроном у Галаці 21 фейсбук-сторінка опублікувала ідентичні тривожні повідомлення протягом семи хвилин, охопивши аудиторію майже 3,7 мільйона підписників. У Констанці мережа з сукупною аудиторією 14 мільйонів підписників випустила 36 однакових дописів за дві хвилини, просуваючи наративи про провину України.
Експерти наголошують: державні органи на Балканах системно не моніторять інформаційний простір і покладаються на сигнали громадянського суспільства. Тому рекомендації зводяться до прозорості медіавласності, незалежних регуляторів, чесної комунікації влади під час криз і постійного моніторингу. Водночас вони застерігають від надмірного фокусу на законах, що карають за «неправдиві заяви», як-от штрафи Центральної виборчої комісії Боснії і Герцеговини для партій SNSD та SDS, адже це може перетворити інструмент стійкості на інструмент репресій.
Андреас Хазідіакос пропонує ЄС три кроки: перетворити щорічні звіти Єврокомісії на конкретні рекомендації, готувати кандидатів до впровадження Акту про цифрові послуги ще до вступу та застосовувати «умовність» у відносинах із державами-кандидатками, як це було з Грузією наприкінці 2024 року. Утім, універсального рішення немає: стійкість суспільства до зовнішнього впливу потребує комплексної роботи інституцій, медіа та громадян.
